Project news
Чим привабливий новий Айфон 14?
Розширений пакет за акційною ціною!
iPhone 11 128 GB White
Програмування мовою Java для дітей — як батьки можуть допомогти в навчанні
Нюанси пошуку репетитора з англійської мови
Плюси та мінуси вивчення англійської по Скайпу
Роздруківка журналів
Either work or music: 5 myths about musicians and work
На лижі за кордон. Зимові тури в Закопане
Яку перевагу мають онлайн дошки оголошень?
Огляд смартфону Самсунг А53: що пропонує південнокорейський субфлагман
БЕЗПЕКА В ІНТЕРНЕТІ
Вітаємо з Днем Вчителя!
Портал E-schools відновлює роботу
Канікули 2022
Підписано меморандум з Мінцифрою!
Voting
Як Вам новий сайт?
Total 72 common:people_all_forms
Новини

Вчителям

Date: 27 лютого 2018 о 11:12, Refreshed 13 жовтня 2022 о 15:09

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ

Ресурсна скриня для вчителя

Підбір матеріалів від UNICEF та Світлани Ройз

НАДМІРНИЙ ЧАС ОНЛАЙН: ОЗНАКИ, РИЗИКИ ТА ЯК ОБГОВОРИТИ ЦЮ ТЕМУ З ДИТИНОЮ

Як допомогти учням опанувати основу критичного мислення?

Уявіть, що до ваших учнів підходить незнайомець, називає себе поліцейським та пропонує взяти участь у спецоперації. Певні, що хтось зі школярів радісно погодиться, адже ж це так цікаво! Але хтось насторожиться та задасть собі цілком логічне питання: а чому поліція звертається до дітей, та ще й саме до нас? Може, треба розповісти про це комусь з дорослих?

Якщо учні розмірковують саме так, то можна сказати, що в них непогано розвинене критичне мислення. А от якщо в них нічого підозри не викликало, то це є проблемою. Ситуацій, коли без навичок критичного мислення ніяк не обійтися, безліч, тому його розвиток став однією з наскрізних компетентностей НУШ.

Що таке критичне мислення?

Не приймати на віру всю інформацію, що оточує нас, знаходити зерно істини навіть у найскладніших суперечках, вміти задавати питання та шукати докази – все це може людина з розвиненим критичним мисленням.

Що ж таке критичне мислення? Це багатовимірне поняття, що включає у себе такі склаові:

  • аналіз, синтез і обґрунтування оцінки достовірності чи цінності інформації;
  • вміння сприймати ситуацію глобально, шукати причини та альтернативні рішення;
  • здатність не тільки відстоювати свою позицію, а й змінювати її на основі аргументів та фактів;
  • вміння приймати непрості рішення.

Критичне мислення – один з найголовніших трендів сучасної освіти. Науковці наголошують, що без нього неможливо виховання мислячої, самостійної та творчої особисті. Такий спосіб мислення дає багато переваг, серед яких глибоке розуміння власних цінностей та потреб, можливість швидко приймати важливі рішення, здатність протистояти інформаційному тиску (який у наш час дуже потужний) та виділяти потрібне, а також толерантне ставлення до думок інших. Про користь критичного мислення просто чудово розповідається у відео за посиланням нижче.

http://youtu.be/u6kIiJThov8

На щастя, критичне мислення це не те, з чим народжуються, його цілком можливо розвинути. Зробити це можна у будь-якому віці, але починати краще все ж таки у дитинстві. І чудово, що вчити дітей правильно сприймати інформацію можна на будь-якому уроці.

Структура уроку

Техніки розвитку критичного мислення цікаві тим, що застосовувати їх можна щодня і на будь-якому уроці. При цьому структура такого заняття зовсім нескладна:

1.Виклик. 
Вступна частина уроку. Необхідна для актуалізації опорних знань: нехай діти розкажуть, що вони вже знають з обраної теми, та що можуть дізнатися. Таким чином ви створюєте ґрунт для засвоєння нових знань.

Які навчальні методи можна використати? Мозковий штурм, асоціативний кущ, кластер, кошик ідей, дерево передбачень, діаграма Венна тощо.

2. Осмислення.
Основна частина уроку. Вчитель знайомить учнів з новою інформацією, при чому важливо допомогти їм правильно скомпонувати отримані знання. Нехай школярі ставлять запитання, спробують застосувати нові знання на практиці, розкажуть про свої очікування та результати, а також роблять висновки.

Які навчальні методи можна використати? Карта поняття, ажурна пилка, навчаючи вчуся, Т-таблиця, картографування тексту, дискусія, INSERT тощо.

3. Рефлексія. 
Остання частина уроку, фактично підбиття підсумків. Це найважливіший етап, під час якого відбувається систематизація, узагальнення та інтерпретація основних ідей уроку. Важливий момент: обмін думками між учнями та висловлення особистого ставлення до вивченого.

Які навчальні методи можна використати? Бортовий журнал, сенкан, фіш-бон, шкала думок, ПРЕС, концептуальна таблиця тощо.

Використовуємо методи розвитку критичного мислення на практиці

А тепер давайте подивимося, як можна використовувати ці методи навчання на практиці. Для прикладу візьмемо урок з економіки для 11 класу, тема «Роль держави в економіці».

Етап перший: виклик. Запропонуйте учням мозковий штурм. Розподіліть їх на команди та дайте завдання зробити припущення щодо того, яку роль відіграє держава у формуванні економічної стратегії та за що саме відповідає. Усі свої думки школярі мають записати, а потім кожна команда представить висновки. Перемагає та команда, яка надала більше правильних тверджень.

Етап другий: осмислення. Зосередтесь на темі заняття. Вчитель розповідає про те, яку роль держава насправді відіграє у ринковій економіці, на основі чого приймаються ключові рішення, та які фактори можуть впливати на стан речей. Тут можна використати прийом «Знайди помилку», свідомо надаючи хибну гіпотезу, наприклад:

«Ринкова економіка розвивається стабільно, якщо робити все правильно, то спадів, які спричиняють такі явища як банкрутство підприємств, занепад виробництв та безробіття, не буде». Тоді як насправді все навпаки: економіка розвивається циклічно, а спад є цілком закономірним явищем.

Поділить учнів на групи, у яких вони зможуть обговорити цю гіпотезу та знайти відповіді на питання: «чи погоджуєтесь ви з цим твердженням», «як ви можете обґрунтувати свою думку», «запропонуйте власне бачення економічних процесів». У кожній групі один з учнів має виступати в якості аналітика, завданням якого буде виявлення протилежних точок зору та фіксація ключових аргументів. Дайте йому секретне завдання: нехай аналітик спостерігає за тим, як саме учасники групи доходять до тих чи інших висновків.

Потім аналітики окремих груп мають об’єднатися в одну команду та відслідкувати етапи розвитку ідей та аргументів учнів. На основі цього виводиться висновок: як саме відбувався вибір на користь тієї чи іншої точки зору? Це завдання досить складне, тому вчителю варто допомогти учням. А після цього можна заслухати доповіді команд, які мають презентувати свою точку зору, аргументувавши її. Перемагає та команда, яка не просто зробила вірні висновки, а ще й змогла надати вичерпну аргументацію. При цьому варто враховувати думку аналітиків.

Етап третій: рефлексія. На цьому етапі можна запропонувати учням ще одну вправу, засновану на методі INSERT. Для цього після завершення розповіді виділіть основні тези – нехай учні їх занотують та поставлять поруч з ними відповідні позначки:

  • + (я це знав);
  • - (я цього не знав);
  • ? (це мене здивувало);
  • ! (про це я хотів би дізнатися детальніше).

Після цього вчитель пропонує учням визначити, чому вони навчилися на уроці, що було найцікавішим, про що хотілося б почути ще та оцінити свої знання за 5-бальною шкалою.

Як бачите, розвиток критичного мислення це не тільки корисно, а ще й цікаво. До того ж така побудова заняття неодмінно сподобається учням!

Мотивація учнів: де її шукати та як не втратити?

Мотивація - не вигадка сучасних лайф-коучів. Внутрішню мотивацію підтримує дофамін — спеціальна хімічна речовина в мозку людини. Саме вона допомагає відчувати задоволення від досягнення поставленої мети. Коли рівень дофаміну збільшується, відчуття задоволення зростає. Саме це мотивує нас і надалі докладати зусиль.

⭐️Цікаво, що ця речовина значно покращує пам’ять, увагу та креативне мислення, а також додає рішучості.

Секрети мотивації:

⚡️Допомагайте учням відчувати себе експертами.

Один із найефективніших способів зрозуміти та запам’ятати щось — навчати цьому інших. Дайте дітям можливість стати експертами у певних халузях. Нехай вони зрозуміють суть проблеми та ознайомлять інших із результатами.

⚡️Не критикуйте.

Від помилок ніхто не застрахований. Тим більше, що саме вони тисячоліттями допомагають людині успішно розвиватися та вдосконалюватися. Тож замість критики (навіть обґрунтованої) спробуйте частіше підтримувати школярів. Можна демонструвати свою підтримку та схвалення через посмішку, коментарі у щоденнику. Це покаже дитині, що вчитель не лише авторитет і лідер, а і союзник.

⚡️Додайте життя до вашого предмета.

Покажіть, як ви використовуєте свої знання для покращення свого життя. Так, на уроках математики запропонуйте школярам розрахувати результативність улюбленої футбольної команди чи дізнатися вартість ремонту своєї кімнати.

Будьте певні, що слова «володіючи математичними знаннями, ти зможеш ефективно керувати своїми грошима» або «секрети біології та фізики допоможуть тобі накачати сильні м’язи» неодмінно піднімуть учнівську мотивацію.

⚡️Частіше змінюйте форми роботи школярів.

Варто якомога частіше пропонувати школярам різноманітні завдання та нові форми роботи. Наприклад, можна проводити екскурсії та зустрічі з цікавими людьми, пропонувати творчі завдання та інтерактивні практичні роботи, створювати креативні навчальні проекти. З одного боку, це допоможе підтримувати високий рівень зацікавленості, а з іншого - учні розумітимуть, що їхні знання можна використовувати для вирішення найрізноманітніших завдань.

Як мотивувати учнів під час дистанційного навчання?

Існує декілька моделей мотивацій учнів. Одна з них — модель ARCS. Вона будується на 4 основних елементах: увага, актуальність, впевненість та задоволення. Подивімося, як ми можемо покращити кожну складову, аби підвищити мотивацію учнів:

1. Увага

Нашу увагу можна поділити на 2 види:

Мимовільна — здивованість, наша реакція на щось неочікуване.

Довільна — допитливість, наше бажання виконати складну задачу.

Методи привернення уваги:

- Гумор. Зберігаємо увагу учнів за допомогою жартів.

- Конфлікт. Протиставляємо минулі знання учнів новим.

- Приклади. Пояснюємо матеріал у вигляді історій.

- Активна участь. Залучаємо аудиторію шляхом ігор, дискусій тощо.

2. Актуальність

Ті, хто навчаються, мають відчути, що інформація є корисною для них. Аби підвищити мотивацію учнів, використовуємо мову та приклади, що будуть їм близькими.

Корисні стратегії:

- Використання матеріалу. Пояснюємо, як можна використати цю інформацію.

- Доцільність сьогодні. Пояснюємо, чим ця тема актуальна сьогодні.

- Доцільність завтра. Пояснюємо, чому ця тема буде актуальною в майбутньому.

- Зразки. Даємо їм інтерв’ю відомих осіб, які пов’язані з нашою темою.

3. Впевненість

Аби досягти кращих результатів, учень спершу має відчути, що він може це зробити. Для цього вони мають управляти процесом навчання.

Підвищити впевненість можна такими способами:

- Цілі курсу. Пояснюємо учням цілі курсу, аби вони оцінили свою здатність їх досягти.

- Кроки до успіху. Перед кожним заняттям пояснюємо, як воно наблизить їх до цілі.

- Оцінювання. Пояснюємо учням, як вони можуть самостійно перевірити рівень своїх знань.

- Зворотний зв’язок. Допомагаємо їм зрозуміти, на якому етапі вони застрягли.

4. Задоволеність

Ті, хто навчаються, мають отримувати задоволення від здобутих знань або від вивчання нових. Це змусить їх повертатися до курсу із задоволенням.

Методи підвищення задоволеності:

- Нагороди. Винагороджуємо кожний крок учня до успіху.

- Можливості. Пояснюємо, які можливості відкриваються після опанування навички.

- Розмір нагороди. Робимо так, аби винагороди не перевищували складності завдання.

- Зворотний зв’язок. Нагадуємо учням про їх досягнення.

Вищий рівень мотивованості учнів допоможе досягти вищих успіхів не тільки їм, а і нам. Але пасивність тих, хто навчається, не завжди може бути результатом відсутності мотивації.

Поради вчителям для покращення настрою

Ефективність уроку часто напряму залежить від  емоційного стану педагога. Тому, щоб покращити свій настрій перед початком уроку, рекомендуємо скористатися наступними порадами:

                     

1. Будьте оптимістами! Педагогіка – наука оптимістична (утім, як і будь-яка наука, песимістичний тільки дилетант).

2. Не забувайте головного: діти – істоти парадоксальні (дорослі – теж).

3. Якщо в тебе з’явилося бажання вигнати учня з класу, вийди сам.

4. Учителю, вітайся з дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви говорите "здрастуй”, теж можна виховувати і піднімати собі настрій.

5. Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати про себе. Пам’ятайте: думати про себе – ваш головний обов’язок.

6. Хваліть себе самого тричі на день: уранці, удень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання: ”Я геніальний, найкращий педагог. Усім педагогам педагог, мене діти слухаються, мене батьки поважають, мене адміністрація любить, а як я сам себе люблю, цього і не висловити”.

               Для підняття настрою

1. Не впадайте в гнів. Привчіть себе до паузи перед спалахом гніву. А під час цієї паузи постарайтеся осмислити ситуацію. В цьому випадку вам встигне прийти в голову думка про те, що спалах гніву не принесе полегшення і може спричинити нові неприємності.
Краще всього не вивільняти свій емоційний стан гнівними словами, а робити це фізичним навантаженням (роботою або вправами). Здорова фізична втома поглине ваш гнів.
  2. Інколи потрібно і поступитися. Уперто наполягаючи на своєму, ми часто буваємо схожі на капризних дітей. Бійтеся бути капризними! Прислухайтеся до точки зору опонента, поважайте її і з достатньою часткою самокритичності відносьтеся до свого погляду на проблему. Розумні поступки не лише корисні для справи, але і викликають пошану тих, що оточують.
  3. Не можна бути досконалим абсолютно у всьому. Старайтеся, перш за все, відмінно виконувати свою роботу і те, до чого ви дійсно маєте покликання. Для відчуття задоволеності інколи досить мати успіхи в одній-двох сферах, а останнє хай буде не нижче за оптимальний рівень.
  4. Навчіться на якийсь час відволікатися від своїх турбот. Якими би не були серйозні проблеми, прагніть час від часу позбавлятися від гніту важких думок, відволікатися якими-небудь насущними турботами по роботі або по будинку.
      Постарайтеся не заразити своїм поганим настроєм людей, що оточують вас, інакше ваше "не в дусі" повертатиметься до вас по кругу. Будьте розумні і тактовні! Дуже погане враження справляє людина, яка будь-яку свою неприємність перетворює на світову проблему.
  5. Прагніть не залишатися наодинці зі своїми проблемами. Сповідатися доброзичливій і розсудливій людині про те, що вас мучить - означає принести собі полегшення. Поради вашого співбесідника можуть навіть не мати великого практичного значення, важливе його співчуття, участь, щира зацікавленість.
  6. Не пред'являйте надмірних вимог. Той, хто дуже багато чекає від тих, що оточують, постійно відчуває роздратування від того, що ті, що оточують не відповідають його очікуванням. Це велика помилка: постійною критикою не зробити тих, що оточують, зручними для вас.
   Прагніть бачити в людях позитивні риси, а в спілкуванні спирайтеся на ці якості. Тоді одного прекрасного дня ви виявите, що ті люди, що вас оточують "перевиховалися" і цілком влаштовують вас.
    Сподіваюся, ці нескладні і цілком застосовні на практиці "хитрощі" допоможуть тим, хто дійсно поважає себе і інших людей.

З чого починається ефективний урок       

- На помилках вчаться. Помилки навіть потрібні для навчального процесу. Діти не мають боятися припуститися помилки.

- Давайте дітям можливість максимально виявити ініціативу. Вчіть учнів самостійно думати і працювати.

- Творче ставлення до роботи й навчання - запорука ефективного уроку.

- Не у всіх дітей вистарчає терпіння та наполегливості поступово переходити від простого до складного.

- Якщо ваш голос виказує ваше роздратування, розчарування та зневіру, діти запам'ятають саме ці емоції, а не мудрість, яку ви намагалися до них донести.

- Кожен учень по-своєму сприймає матеріал. Зважте на це.

- Найкращий той діалог, у процесі якого діти відгукуються не на слова, а на думки.

- Добрій пам'яті передує пильна увага.

- Чогось навчитись можна лише практикою.

- Повторювати вивчений матеріал потрібно з інтервалами. Так економніше та ефективніше.

- Створюйте проблемні ситуації на уроках. Там, де немає вибору, нема мислення.

- Якщо дитина дивується - вона починає мислити. Нові ідеї - продукт творчої уяви.

- Зацікавленість - найсильніша мотивація для навчання.                     

- Учіть дітей робити записи.

- Є два основні мотиви, які формують поведінку людини: можливість отримати винагороду й уникнути покарання. Застосуйте ці мотиви на уроках.

- Якщо вчитель стоїть, він більше привертає до себе увагу дітей.

- Плануйте дискусії, диспути на уроці. Це посилює увагу дітей.

- Учитель не має говорити без упину. Діти не встигатимуть за його думками.

- Про те, наскільки цікавим є зміст уроку, робіть висновок не зі свого погляду, а з погляду учнів. Особливо ретельно готуйте початок уроку. Часто саме від нього залежить успіх усього заняття.

Поради вчителям, які працюють у 5 класі

      Перехід учнів з початкової школи до середньої викликає зростання стресового навантаження як на самих учнів, так і на їхніх батьків. Це пов’язано з появою нового класного керівника, нових вчителів, предметів, кабінетною системою навчання та ще й співпадає з віковими змінами — вступом дитини у підлітковий вік. Для учня і для учнівського колективу перехід у п’ятий клас може стати початком нового життя, нових успіхів, розкриттям нових граней характеру, власних здібностей, прихованих ресурсів.
     У 5 класі змінюються умови навчання: з’являється класний керівник та вчителі з різних предметів. Цей період є досить сприятливим для адаптації школяра до нових умов навчання. Діти чекають змін на краще, бажають стати дорослішими, налагодити взаємини з учителями, робити так, щоб дорослі пишалися ними, були задоволені, «не засмучувались».
     Основне новоутворення цього періоду — відкриття нового рівня самоусвідомлення, «Я-концепції»: бажання зрозуміти себе, свої здібності й особливості, свою схожість та відмінність від інших, свою унікальність і неповторність, формується система самооцінок. Це — найважливішій період для розвитку повноцінного спілкування.

У роботі шкільного психолога в період адаптації п’ятикласників основними завданнями стають:

·                     розвиток шкільної мотивації, формування інтересів;

·                     розвиток навичок спілкування з однолітками та дорослими;

·                     розвиток впевненості в собі, формування ставлення до успіхів та невдач;

·                     формування уявлення про себе як про людину з великими можливостями.

Для успішної адаптації учнів 5-х класів робота психолога обов’язково будується таким чином:

·                     з учителями: звертати увагу на вікові та індивідуальні особливості кожної дитини;

·                     з батьками: допомога, підтримка та похвала;

·                     з учнями: знайомство із собою, самопізнання, впевненість у своїх здібностях.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ ЩОДО РОБОТИ З УЧНЯМИ, ЯКІ ВІДНОСЯТЬСЯ ДО "ГРУПИ РИЗИКУ"

1. Необхідно дати відчути дитині, що вона належить до групи, класу, не відторгнута і займає важливе місце в колективі. Однак не можна примушувати її жити в «кучі» і обов’язково бути на очах. Кожен має потребу в тому, щоб побути наодинці з самим собою, тим більше дитина.

2. Заохочуйте дитину в тому, щоб вона дозволяла собі приємно проводити час, яка потребує взаємодію з людьми.

3. Виставляйте малюнки дитини, поробки, твори, одним словом, все те, що може зацікавити оточуючих. Це буде підвищувати впевненість дитини в собі, почуття самостійності. Хваліть її частіше. Допоможіть їй розпізнати та виразити приховані почуття, використавши для цього такі надійні канали, як малювання, роботу по дереву, ліплення, шиття ляльок, читання вголос розповідей, музику. Частіше запитуйте що вона відчула в тій чи іншій ситуації...

4. Дізнайтесь, з ким дитина хотіла б працювати в групі і хто з дітей має на неї найбільший вплив. Розробіть план дій для дитини його бажаним партнером.

5. Записуйте на аркуші паперу або реєструйте подумки скільки разів на день ви звертались до дитини і скільки разів ви висловили позитивні репліки і коментарі в її адресу. Перевіряйте цей «список» в кінці дня. Це буде нагадувати вам про ваше добре починання і про успіхи вашої дитини.

ПОРАДИ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ МІЖ ПІДЛІТКОМ І ВЧИТЕЛЕМ

1. Уважно вислуховуйте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте. Не показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблеми) тимчасові і швидко пройдуть. Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Поцікавтесь, що найбільше в даний час турбує підлітка.

4. Впевнено опікуйтесь підлітком. Саме це допоможе йому у власні сили

5. Використовуйте слова, речення, які сприятимуть встановленню контакту: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний іншим і унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати довіру в нього.

8. Звертайтесь за допомогою, консультацією до спеціаліста, якщо щось насторожило вас у поведінці підлітка.

  Рекомендації вчителям, щодо підтримки дисципліни в класі

        Дисципліна – це умова, засоби й результат виховання, вона потребує зустрічних зусиль. Головною умовою дисциплінованої поведінки учнів є доброзичливі відносини між учителями і дітьми.

         Необхідно враховувати що дисципліну в класі обумовлюють раніше нагромаджений досвід поведінки учнів, організованість класу, ставлення до навчання, предмета, вчителя, дотримання єдиних вимог до учня всіма вчителями, які працюють у класі, загального порядку умов і традицій даної школи.

         При роботі в класі і для підтримання дисципліни необхідно враховувати наступні правила:

1.     Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте їхню активність.

2.     Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.

3.     Дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний оптимістичний настрій у класі.

4.     Стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки; не допускайте перевтоми учнів.

5.     Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.

6.     Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами.

7.     Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя.

8.     Будьте привітними.

9.     Не виявляйте антипатій до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.

10.  Не припускайте появи „любимчиків”, це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі.

11. Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими.

12. Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель.

13. Підтримуйте контакт з учнями поза уроками, на заняттях  гуртка, позакласних заходах, спільних походах.

      Зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною в класі. Виявляйте коректність у взаєминах з батьками. Постійна негативна інформація, скарги псують відносини, викликають недовіру до вчителя, його можливостей, здібностей навчати й виховувати дітей.

Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми

 1. Бути доброзичливим і чуйним.

2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.

 3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

4. Мати широке коло інтересів.

 5. Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних із навчанням обдарованих дітей.

6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.

 7. Володіти почуттям гумору.

8. Мати живий та активний характер.

 9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконалення.

10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.

 11. Бути цілеспрямованим і наполегливим.

12. Володіти емоційною стабільністю.

 13. Уміти переконувати.

14. Мати схильність до самоаналізу.

Поради педагогічним працівникам:

1. Учитель не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.

2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше від інших ставатиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших учнів .

3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини ”вундеркінда”. Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність – зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей – звичайно, неприпустима.

4. Учителеві необхідно пам’ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

                                                                                     

Comments:
Only authorized users can leave comments.