Програма національного виховання в закладах освіти Рівненщини на 2020

Програма національного виховання в закладах освіти Рівненщини на 2020 – 2025 роки

Схвалено

Вченою радою Рівненського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти

(протокол №5 від 25.09.2020 року)

Автор ідеї: Гавлітіна Т.М. – кандидат педагогічних наук, доцент, проректор із науково-педагогічної роботи РОІППО

Авторський колектив:

Джаман Т.В. – кандидат педвгогічних наук, завідувачка кабінету виховної роботи та позашкільної освіти РОІППО

Мінакова Н.Г. – методист кабінету виховної роботи та позашкільної освіти РОІППО

Давидюк Н.Ю. - кандидат педагогічних наук, методист кабінету виховної роботи та позашкільної освіти РОІППО

Чаюк Т.Л. – методист кабінету інноваційної діяльності та науково-дослідної роботи РОІППО

Рецензенти:

Гринькова Н.М. – кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри теорії і методики виховання РДГУ

Ковбасюк Т.Л. – кандидат педагогічних наук, доцент, завідувачка кафедри педагогіки, психології та інклюзивної освіти РОІППО

Тищенко Л.Р. – доцент кафедри педагогіки, психології та інклюзивної освіти РОІППО

Олійник І.М. - кандидат педагогічних наук, доценткафедри педагогіки, психології та інклюзивної освіти РОІППО

Зміст

Пояснювальна записка

І. Концептуальні основи Програми

Глосарій

ІІ.Загальна характеристика компонентів
Програми національного виховання в закладах освіти Рівненщини на 2020-2025 роки

2.1 Загальнолюдські цінності

2.1.1 Проєкт «Колесо життя»

2.2 Національні цінності

2.2.1 Проєкт «Моя Україна»

2.3 Духовні цінності

2.3.1 Проєкт «Храм людської душі»

2.4 Громадянські цінності

2.4.1 Проєкт «Держава починається з тебе»

2.5 Особисті цінності

2.5.1 Проєкт «У твоїх руках щастя»

2.6 Родинні цінності

2.6.1 Проєкт «Намисто роду»

2.7 Екологічні цінності

2.7.1 Проєкт «Жива планета»

Список використаної літератури

Пояснювальна записка

Сьогодні домінантною основою розвитку українського суспільства є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обовязків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин.

Концепція реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» пропонує виховний компонент змісту компетентностей та сутності виховного процесу, визначених у Законах України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту». Закладені основні орієнтири виховання компетентної особистості учня можуть творчо наповнюватись конкретним змістом, з урахуванням системи цінностей виховання, особливостей функціонування закладу освіти, вікових та індивідуальних можливостей учнів, інших актуальних соціальних викликів.

Запропонована Програма національного виховання у закладах освіти Рівненщини на 2020–2025 роки (далі – Програма) реалізує державну політику в галузі освіти, враховує Концепцію реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа», Стратегію національно-патріотичного виховання в України. Концепція Програми узгоджена з пріоритетами виховання на цінностях, що забезпечує її спрямованість на формування ціннісних ставлень особистості, максимальне використання можливостей дітей та учнівської молоді для досягнення мети виховання, цілей і потреб особистості в її розвитку.

У Програмі надається перевага ціннісному самовизначенню та національному самоусвідомленню особистості, що передбачає увагу щодо повернення до власних витоків, національної виховної традиції, української ідентичності, державницького патріотизму, а також української мови, культури, народних звичаїв як чинників єдності нації та цілісного образу України.

За спрямованістю Програма є комплексною, адже окреслює оптимальний комплекс розвивальних, навчальних, виховних, соціальних функцій і змістових напрямів життєдіяльності особистості, орієнтує побудову системи виховання на цілісну особистість у межах, визначених у конкретному закладі освіти чи класному колективі, виховних проєктів відповідно до вікової компетентності дітей та учнівської молоді, як інструментів виховного впливу на підростаюче покоління.

Програма має чіткий структурований виклад основних груп цінностей та містить характеристику всіх компонентів відповідно до змісту національного виховання, спрямованості виховних орієнтирів ціннісних ставлень особистості на національний зміст, інтегрованої мети, цілей проєктної реалізації узгодженого набору завдань досягнення виховного впливу запрограмованої взаємодії учнів, учителів та батьків у закладі освіти з метою досягнення очікуваного результату щодо цінності особистості й сформованості у неї цінностей як мотивів поведінки особистості у різних видах діяльності.

Програма побудована за визначеними спільними цінностями із загального їх переліку для потреб суспільства, НУШ, особистості на основі результатів опитування учнів, батьків та вчителів, сукупність яких наповнена змістом відповідно до стандартів освіти, освітніх програм і завдань виховання, окреслює ціннісно-орієнтовану активність особистості, об’єднує зусилля учасників наскрізного виховного процесу для досягнення мети та завдань виховання.

І. Концептуальні основи Програми

В Україні історично склалася своя система виховання, яка максимально враховує національні риси і самобутність української нації. Кожен народ органічно продовжує себе через систему виховання в своїх дітях, генерує національний дух, ментальність, характер, психологію, сімейно-родинно-побутову культуру, основу якої складає збереження рідної мови, пізнання духовної спадщини батьків, дідів, прадідів, вивчення свого родоводу, життя за нормами народної моралі тощо.

Посилює значимість розвитку національного виховання Концепція національно-патріотичного виховання в системі освіти України, якою визначені завдання діяльності держави, суспільства та освіти щодо формування національної свідомості на основі суспільно-державних (національних) цінностей (самобутність, воля, соборність, гідність), розвитку у громадян почуття патріотизму, поваги до Конституції і законів України, соціальної активності та відповідальності за доручені державні та громадські справи, готовності до виконання обов'язку із захисту незалежності та територіальної цілісності України, сповідування національних і європейських цінностей.

Актуальність національно-патріотичного виховання молодих громадян зумовлюється необхідністю утвердження української національної ідеї, консолідації нації та розвитку суспільства та сучасними викликами, що стоять перед Україною і вимагають постійного вдосконалення національногоі патріотичного виховання.

Головною особливістю сучасного національного виховання є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовнихі культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин.

Нова парадигма виховання полягає в розумінні дитини як суб’єкта і мети виховання, орієнтує на усвідомлення виховання як соціально-педагогічного явища, на підвищення виховного потенціалу освітнього середовища та проектування цілісного виховного простору.

За концептуальними основами ціннісні ставлення та орієнтації створюються на основі системи цінностей, які в межах освітнього процесу виконують близькі функції, мають єдину систему значень та є найважливішим елементом у структурі розвитку особистості.

Сьогодні домінантою системи національного виховання є формування національної самоідентифікації, яка втілюється у почуттях-цінностях – «Я-Українець» – «Ми-Українці». Сутність цих почуттів-цінностей полягає у дієвій причетності особистості до своєї нації, до роду у широкому розумінні цього слова. Особистість має прийняти історичну естафету вищих духовних надбань нації, жити і діяти на їх основі та примножувати їх з урахуванням викликів теперішнього часу.Процес виховання має бути підпорядкований набуттю дитиною вмінь ототожнювати себе з державою, як активний її громадянин, власним родоводом, як гідний член сім’ї, а також формуванню відчуття відповідності власних вчинків і позицій ідеалам духовності.

Важливими складниками системи національного виховання в сучасних умовах мають стати ціннісна основа ключових і предметних компетентностей, духовність особистості, український менталітет, культура мислення, культура поведінки та превентивна складова.

Однією з рис національної системи виховання повинно бути формування політичної культури, компетентності і толерантності особистості, виховання відданості цінностям демократії, свободи у виборі власних світоглядних позицій, прагнення активно включитись в державотворчі процеси, громадське життя сільської чи міської громади, в якій живе дитина.

Одним із важливих напрямків національної системи виховання є формування гармонійних відносин дитини з природою, її екологічного світогляду,готовності до включення в активну природоохоронну діяльність. Крім того, важливим є виховання молодої людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності, формування культури здоров’я, здатності подолати шкідливі звички.

В системі національного виховання особливим є його регіональний аспект, специфіка та особливості якого базуютьсяна засвоєнні історичних, соціально-економічних, духовно-культурних, сімейно-родинних традицій населення та природного середовища Волинського Полісся.

Діти та учнівська молодь має знати фольклор, звичаї, обряди, котрими уславлена рідна земля, сприяти відродженню народних промислів і ремесел, якими традиційно багата Рівненщина, досліджувати життя та діяльність славетних діячів історії, науки, культури краю, які гідні наслідування прийдешніми поколіннями.

Означені концепти Програми орієнтують педагогічних працівників закладів освіти області на виховання свідомого громадянина, патріота, людини, гідної свого народу та Батьківщини.

Мета Програми – створення умов щодо забезпечення взаємодії учасників освітнього процесу із соціальним і природним оточенням завдяки засобам організації проєктної діяльності, що формує та розвиває цінності особистості як соціальні динамічні якості, що являють собою об’єктивне ставлення до предметів і явищ навколишньої дійсності.

Цілі програми – об’єднання зусиль органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських об’єднань і благодійних організацій, сім’ї та закладів освіти й інших інституцій виховання щодо системної, цілеспрямованої роботи з формування в дітей та учнівської молоді ціннісних ставлень до українського народу, держави й нації, родини, себе, людини і природи.

Програма втілює аксіологічний підхід в освіті. В її основу покладено засади аксіології виховання – орієнтацію на цінності, що сприяють задоволенню потреб людини та відповідають особистим запитам і нормам в історичній та життєвій ситуації. В основі цінностей – ставлення особистості до об’єктивних речей, орієнтація на задоволення потреб, інтересів та цілей діяльності. Цінності – це вихована у свідомості особистості значущість тих чи інших дій, вчинків, мотивів, предметів, людських якостей, явищ, процесів та сприйняття їх як мети життя.

Основними вихідними положеннями Програми стали виокремлення ціннісного потенціалу компетентностей в освітньому процесі закладів освіти відповідно до Програми «Нова українська школа» у поступі до цінностей, розробка та впровадження принципу наскрізності виховання у освітньому процесі НУШ, а також пошук спільних цінностей, які мають переважне значення для суспільства, освіти, особистості та потреб нової української школи.

У цілому в Програмі передбачено одночасне розв’язання декількох виховних завдань на основі єдності та взаємозв’язку всіх груп цінностей і певного взаємовідношення та взаємозалежності, обумовленості виховної взаємодії всіх учасників освітнього процесу НУШ.

Реалізація Програми окреслює ціннісний потенціал компетентнісної освіти в Новій українській школі, конкретизує вибір стратегії національного виховання у Рівненській області, визначає систему спільних (прийнятих) цінностей учасників освітнього процесу закладів освіти та створює передумови для науково-методичного та організаційно-фінансового забезпечення щодо її впровадження в закладах освіти Рівненщини.

Глосарій

Аскіологія виховання - орієнтація на цінності, що сприяють задоволенню потреб людини та відповідають особистим запитам і нормам у певній історичній та життєвій ситуації.

Виховання – це цілеспрямована діяльність, яка здійснюється в системі освіти, орієнтована на створення умов для розвитку духовності зростаючої особистості на основі загальнолюдських і національних цінностей, надання допомоги в життєвому самовизначенні, громадянській і професійній компетентності та цілісній самореалізації.

Виховне середовище закладу освіти – це середовище безпосереднього і опосередкованого впливу на дитину в закладі освіти у сукупності матеріального та духовного забезпечення освітнього процесу, що утворює сприятливі умови для особистісного і соціального розвитку учнів, розкриття їхніх здібностей, збагачення позитивного досвіду міжособистісної взаємодії, ціннісно-орієнтованої діяльності.

Виховний простір сучасного учня: мережа закладів загальної середньої освіти всіх форм власності (загальної середньої та позашкільної освіти), сімейне середовище, вуличне середовище, зона дії засобів масової інформації та комунікаційних технологій.

Дитиноцентризм – наскрізний принцип виховного процесу, що орієнтує на незаперечне визнання цінності у житті людини періоду дитинства, соціальні, вікові та індивідуальні потреби учня в освітньому процесі, його активну участь у шкільному житті та прийнятті рішень.

Середовищний підхід розкривається у контексті виховного потенціалу освітнього середовища, в особливостях психологічного мікроклімату, полікультурному змісті шкільного виховання як співбуття і співдіяльності, міжособистісної взаємодії учнів і педагогів різних національностей і етносів, вивчення культури різних народів, толерантного ставлення до її носіїв та ґрунтується на комплексі науково-філософських уявлень про те, чим є особистість і середовище та як вони пов’язані між собою. Він тлумачить середовище як засіб виховання і як технологію опосередкованого управління (через середовище) процесом формування і розвитку особистості підлітка.

Система цінностей – поняття теорії цінностей, яке означає сукупність складених людських думок про значення в їхньому житті речей та явищ, які зустрічаються в природі та суспільстві («соціальна установка»).

Холізм – виявляється у єдності навчання, виховання, розвитку та соціалізації особистості, єдності цілей виховання та узгодження підходів у вихованні особистості дитини у школі, сім’ї та позашкільному закладі освіти.

Цінність – це властивість особистості, її соціально-динамічна якість, що являє собою об’єктивне ставлення до предметів та явищ навколишньої реальності.

Цінності громадянські – це норми, установки та еталони, що ґрунтуються на визнанні прав і свобод, гідності та самодостатності людей,які притаманні громадянинові демократичного суспільства.

Цінності духовні – це сутнісна якість розуміння людиною себе, що втілює прагнення знайти найвищий смисл свого існування, співвіднести своє життя з абсолютними вищими цінностями.

Цінності екологічні – це розуміння та сприйняття цінностей природного середовища, ресурсів, що мають важливе значення для підтримки екосистем життєдіяльності суспільства та особистості.

Цінності загальнолюдські – це світоглядні ідеали, моральні установки, етичні норми, що відображають духовний досвід усього людства, сприяють його становленню, саморозвитку, вирішенню головних проблем сучасності.

Цінності національні – це цінності, які нація отримала у спадщину від своїх пращурів та вважає за необхідне утверджувати в суспільному та особистому житті й передавати підростаючому поколінню.

Цінності особисті – це морально-етичні та соціально-значущі основи, смисли та ідеали, що визначають норми людського існування.

Цінності родинні – це основа соціального буття людини, сукупність уявлень про сім’ю, що впливає на вибір сімейних цілей, способів організації життєдіяльності та взаємодії, принципів взаємин між подружжям, батьками і дітьми.

ІІ. Загальна характеристика компонентів
Програми національного виховання в закладах освіти Рівненщини на 2020-2025 роки

ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКІ ЦІННОСТІ

1. Життя.

2. Мир.

3. Свобода.

4. Гідність та самоповага.

5. Справедливість .

6. Добро.

7. Гуманність.

Характеристика загальнолюдських цінностей

Життя – найвища людська цінність, процес існування, отримання досвіду, розширення світогляду, своєрідна школа, де формуються, навчаються, розвиваються.

Мир –миролюбиве ставлення людей, їхні стосунки між собою; здатність спілкуватися справедливо, чесно, позитивно, люб’язно, приязно, без агресії; бажання робити добро, вирішувати конфлікти без застосування насилля.

Свобода – можливість чинити власний вибір відповідно до своїх бажань, інтересів і цілей на основі знання об’єктивної дійсності та відповідальності;здатність людини поводитися відповідно до своїх волевиявлень, які не повиннібути заборонені законом і не спричиняти невиправданої шкоди правам і свободі інших людей, а також досягнення власного добра і добра суспільства, які не шкодять свободі та правам інших людей; право кожної людини на самореалізацію своїх бажань, намірів, ідей, на те, щоб інші не створювали перешкоди для розвитку особистості. Свобода передбачає волю людини як рушійний фактор її професійної та життєвої траєкторії.

Гідність – самосвідомість людини, усвідомлення своєї неповторності, необхідності цінувати себе, а також аналізувати себе збоку. Гідність – поняття моральної свідомості, що формується та напрацьовується, виражає уявлення про цінність кожної людини як моральної особистості, а також категорія етики, що означає особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства, в якому визнається цінність особистості, яка заслуговує на те, щоб суспільство визнавало її індивідуальність та її переконання, що натомість зобов’язує її із повагою ставитися до законних інтересів оточуючих зокрема та суспільства загалом.

Самоповага–почуття власної гідності; суб’єктивна емоційна оцінка власної значущості, ставлення індивіда до себе як до особистості. Включає як думку про себе (наприклад, я компетентний / некомпетентний), так і пов’язані з цим емоції (наприклад, радість / відчай, гордість / сором).

Справедливість –мораль та найвища чеснота, що утримує мужність, поміркованість та мудрість у повній рівновазі й гармонії. Справедливість визначає необхідність у житті хоча й індивідуально, проте неупереджено підходити до оцінювання досягнень та вчинків інших людей.

Добро – найвища абсолютна вселюдська цінність, причетність до якої наповнює життя людини сенсом.Добро є самоцінним, а не служить для досягнення інших цілей.Уявлення про добро органічновзаємозв’язане з ідеалом суспільства та особистості.

Гуманність–обумовлена моральними нормами і цінностями система установок особистості на соціальні об’єкти (людину, групу, живу істоту), яка представлена у спілкуванні та діяльності, в актах співдії, співучасті, допомоги;шанобливе ставлення та глибока повага та увага до людей, повага до людської особистості, добре ставлення до всього живого, людяність, людинолюбство.

Виховні орієнтиризагальнолюдських цінностей:

залучення особистості до норм суспільства, сприяння самовизначенню особистості, реалізації здібностей та забезпечення гармонії її внутрішнього світу;
виховання почуття обов’язку, відповідальності за власні дії та слова;
виховання почуття любові, совісті, справедливості, толерантності;
усвідомлення хороших життєвих учинків;
урахування інтересів та почуттів інших людей;
утвердження гуманної моральності.

Проєкт «Колесо життя»

Мета проєкту: усвідомлення закономірностей людського співжиття, дослідження власного життя та життя й індивідуальності інших; пробудження в особистості бажання робити добрі вчинки, мати власну гідність, бути людяними і поважати людей.

Завдання проєкту:

вивчати людську долю на прикладі видатних людей краю, України та світу;
досліджуватицінність життя людей, поширити їх настанови та позитивний досвід життєдіяльності;
створювати відкриті середовища з метою обговорення життєвих успіхів людини та систематично наповнювати інформаційні ресурси закладу освіти з питань формування загальнолюдських цінностей;
навчати дітей та учнівську молодь цінувати власне життя та життя інших на прикладах літературних героїв, історичних постатей, видатних людей краю, України тощо;
виховувати усвідомлення важливості свободи та вміння робити правильний вибір у життєвих ситуаціях, їх моделювання в освітньому просторі закладу;
визнавати цінність кожної особистості, її індивідуальність, сприяти об’єднанню діяльності за інтересами, творчими вподобаннями;
формувати засади мирного співжиття та співпраці, утверджувати дружбу та партнерство на шляху до єдиного освітнього простору.

Команда проєкту (цільові групи), на які спрямовані результатипроєкту: діти різних вікових категорій, їхні батьки, педагогічний колектив закладу освіти, представники громадських організацій та об’єднань, усі зацікавлені громадяни.

Очікувані результати проєкту:

усвідомлення особистістю важливості життя та здоров’я кожної людини;
заохочення до успіху, добрих справ та доброчинності;
розрізнення добрих і поганих учинків, усвідомлення провини за погані вчинки та вміння вибачатися й пробачати;
розуміння важливості миру на планеті Земля;
позитивне сприйняття Людини, світу, життя, бажання творити добро.

НАЦІОНАЛЬНІ ЦІННОСТІ

1. Українська національна ідея.

2. Незалежність України.

3. Свобода, національна гідність і честь.

4. Патріотизм.

5. Національна ідентичність.

6. Мова, культура.

7. Пам’ять (національна, історична).

Характеристика національних цінностей

Українська національна ідея – духовна основа життєдіяльності нації, система соціокультурних координат, яка задає їй світоглядні та цілепокладаючі орієнтири, визначає ціннісні орієнтації. На побутовому рівні – це відчуття й розуміння спільності історичної долі, усвідомлене сприйняття нерозривності генетичного зв’язку нації, держави, особи, власний ідеал народу, що є узагальненим (часто інстинктивним, підсвідомим) уявленням про призначення нації та її місце в навколишньому світі. Як духовний фундамент самопізнання й самоствердження нації. В ідеалі національна ідея містить в узагальненому вигляді відповіді на питання: «Заради чого живе нація?», «Яким ціннісним орієнтирам вона надає перевагу?», «Як реалізує свій творчий потенціал в оточенні інших спільнот?».

Державна незалежність України – це політична самостійність, відсутність підлеглості, суверенітет. Сутність поняття «незалежність» полягає у можливості суб’єкта (держави, спільноти, окремої фізичної особи) приймати самостійні рішення, які підпорядковуються власним бажанням та інтересам і не потребують зовнішніх вказівок та наказів, а «самостійність» – здатність самостійно визначати цілі, завдання та методи їх досягнення, вирішувати питання і проблеми за власний рахунок, свобода вибору тієї чи іншої поведінки.

Свобода – вільний прояв себе та відповідальність за свої дії; право на вільне волевиявлення, відстоювання власних та суспільних інтересів, а також демократію та національну ідентичність. Народ, позбавлений свого національного обличчя, не може повноцінно самовиражатися та розкривати свій потенціал, забезпечувати поступ нації та держави.

Національна гідність – інтегральна цінність (надцінність), що охоплює: самоповагу, самооцінку, самоконтроль, внутрішнє визнання, самовдосконалення. Базовий елемент самосвідомості людини і нації, усвідомлення своєї неповторності не тільки як особистості, а й як нації, необхідності цінувати себе, а також аналізувати себе збоку.

Честь – соціальна цінність, яка свідчить, з одного боку (об’єктивного), про значущість особи для суспільства, що визначається у процесі суспільної життєдіяльності людей у зв’язку з її належністю до тієї чи іншої конкретної групи: соціальної, професійної, національної та іншої, а з іншого (суб’єктивного) – про особистісну значущість особи як представника соціальної, професійної, національної та іншої конкретної групи людей, що визначається на основі власного внутрішнього духовного світу, суспільної та індивідуальної свідомості й самосвідомості.

Патріотизм – високосмислове почуття-цінність, що характеризує ставлення особистості до народу, Батьківщини та до самої себе. Базовими складниками патріотизму є: почуття власної причетності до свого народу, усвідомлення спільності власної долі з долею нації; любов до того місця на землі, де людина народилася; сприяння становленню й утвердженню України як суверенної, правової, демократичної, соціальної держави; готовність відстоювати незалежність держави, служити і захищати її, розділити з нею свою долю.

Національна ідентичність – почуття нації єдиним цілим; почуття приналежності до однієї держави або однієї нації незалежно від свого юридичного статусу та громадянства; ототожнення себе з Україною, малою батьківщиною, родиною.

Мова – фундамент існування української нації і держави, визначник етнічної та національної приналежності. Саме мовою визначається, формується і закладається свідомість. Яка мова – така й свідомість. Сьогодні українська мова для кожного свідомого українця – це його персональна ділянка загального кордону самоідентифікації української нації, яку він особисто має захищати.

Культура– предметне поле формування цінностей; система перекладу цінностей сьогодення в буття людини, у зміст її життєдіяльності, спосіб побудови людського життя завдяки досвіду минулих поколінь, реалізованих і нереалізованих можливостей історичної діяльності. Культура є своєрідним підсумком всієї різноманітної діяльності людини як сукупність матеріальних і духовних цінностей, як складна ієрархія ідеалів і сенсу, значущих для конкретного суспільного організму.

Національна пам’ять – феномен суспільної свідомості, селективно збережена нацією сукупність знань, уявлень та ціннісних оцінок тих подій минулого, які справили вирішальний вплив на її становлення, самоідентифікацію, державотворчі та цивілізаційні досягнення й консенсусно сприймаються в суспільстві як найбільш значущі для його самозбереження, консолідованого існування та конструктивного розвитку в майбутньому. До відродження національної (історичної) пам’яті належить усе, що відображає історичний шлях українського народу, його боротьбу за волю аж до сьогодення, а також пам’ять про особистостей, які полягли за незалежність українського народу.

Виховні орієнтири національних цінностей:

формування осмисленого патріотизму та державницького світогляду особистості, її мовної компетентності;
утвердження суверенітету та незалежності України;
виховання любові до рідного краю, Батьківщини, народу;
формування етнічного самоусвідомлення особистості;
формування відчуття своєї приналежності до України: відповідальність за долю народу, рідного краю, свого міста (села); розвиток прагнень до збереження та примноження духовного й матеріального багатства українського народу;
виховання любові та шанобливого ставлення до державної символіки, її символів, оберегів;
формування історичного, краєзнавчого та культурознавчого світогляду школярів, розвиток їхньої історичної пам’яті;
виховання поваги і толерантного ставлення до представників інших етносів, віросповідань і культур;
розвиток навичок пошукової та науково-дослідницької роботи з вивчення історії і культури рідного краю;
професійне самовизначення особистості у сфері історико-культурної діяльності.

Проєкт «Моя Україна»

Мета проєкту: розуміння та усвідомлення процесів творення української нації та держави; формування в молодого покоління активної державницької позиції, патріотизму, самовідданості, особистісної відповідальності за долю та єдність країни.

Завдання проєкту:

формувати любов до України, рідної землі;
виховувати в дітей та учнівської молоді шанобливе ставлення до державних символів – Державного Герба України, Державного Прапора України і Державного Гімну України;
досліджувати життя відомих особистостей краю та України, невідомих сторінок історії регіону задля відновлення історичної пам’яті про державницькі традиції України та здобутки національно-визвольного руху;
формувати національну ідентичність;
проводити екскурсії історичними стежками краю, відвідувати найцікавіші місця України та створювати розгалужену мережу шкільних музеїв, виховних центрів громади, міста, району;
виховувати мужність та звитягу, організовувати табори, вишколи, зустрічі з військовослужбовцями ЗСУ;
сприяти національно-патріотичному піднесенню та створювати туристичні карти та карти туристичних маршрутів свого села (міста), громади, міста, району та систематично наповнювати інформаційні ресурси закладу освіти національною і патріотичною тематикою;
відроджувати та утверджувати національну (історичну) пам’ять, залучати учнів до участі науково-дослідницьких роботах, пошукових проєктах;
популяризувати національну духовно-культурну спадщину шляхом участі дітей та молоді в конкурсах, фестивалях, культурних проектах;
розвивати творчі здібності дітей через залучення їх до музичного фольклору, усної народної творчості, народних свят, знайомство зі звичаями і традиціями українського народу.

Команда проєкту (цільові групи), на які спрямовані результати проєкту: діти різних вікових категорій, їхні батьки, педагогічний колектив закладу освіти, представники громадських організацій та об’єднань, усі зацікавлені громадяни.

Очікувані результати:

сформована державницька позиція;
високий рівень свідомого патріотизму;
національно-патріотична свідомість;
приналежність до української нації;
готовність працювати на благо рідної землі та захищати її;
збережена історична пам’ять та правдива історія.

ДУХОВНІ ЦІННОСТІ

Чесно́ти.
Віра.
Надія.
Любов.
Добродіяння.
Сила духу.
Одухотвореність.

Характеристика духовних цінностей

Чесно́та – позитивна моральна якістьлюдини; людяність, сердечність, моральність, совість тощо.

Віра – почуття й усвідомлення певного ідеалу як вищої сутності, до якого прагне людина; беззастережне прийняття людиною обраного нею ідеалу; сприйняття людиною чого-небудь як правдивої істини, іноді без попередньої перевірки на основі тільки внутрішнього, суб’єктивного переконання, що не потребує жодних доказів.

Надія (сподівання) – зазвичай розуміється як цілковите покладання на свою віру; чеснота, що допомагає позитивно мислити, діяти, перемагати. У повсякденній життєдіяльності людини її впевненість в існування сил, на які можна розраховувати, особливий стан чуттєвих переживань і свідомості; почуття і усвідомлення людиною сподівання на позитивні наслідки змін, що відбуваються у світі; почуття й усвідомлення людиною необхідності змін, її наближення до обраного нею ідеалу чи «віддаленість» від нього.

Любов – це внутрішній, духовний потяг до чого-небудь; глибока повага, шанобливе ставлення чи приязнь до людини; здатність зрозуміти іншого (людину, світ) й самого себе в їхній унікальній неповторності (сказати «ти») і водночас осягнути їхню цінність і необхідність (сказати «так»). Любов – це життєвий пріоритет, що визначає ідеали, цілі, духовні пошуки, потреби душі відчувати свою гармонійну єдність із вищими силами світу, пошук сенсу життя; ставлення людини до когось або чогось як такого, без чого неможливо прожити; почуття й усвідомлення людиною предмета чи явища як невід’ємної умови свого існування.

Добродіяння– дія за значенням добродіяти, а також те, що є її наслідком. Цінність добродіяння – це складне інтегративне структурно-особистісне утворення, яке передбачає наявність позитивних духовно-моральних якостей особистості, супроводжується емоційним станом задоволення від результатів учиненого та зумовлюється позитивною ціннісною динамікою у свідомості особистості. Альтруїзм як безкорислива дія; добродійність, філантропія.

Одухотвореність – вираження духовної краси. Одухотворений – той, хто сповнений високих помислів, благородних почуттів, духовної краси тощо.

Виховні орієнтири духовних цінностей:

- формування духовності як моральної сутності людини; усвідомлення переважання духовних, моральних та інтелектуальних інтересів над матеріальними; моральні ідеали, переконання, норми та принципи; шляхи пошуку духовності;
- виховання людяності у вчинках і стосунках, співчуття, милосердя, непримиренність до зла; побудова взаємин із навколишнім світом на основі доброти, сердечності, взаєморозуміння, любові;
- совість як мірило вчинків; виховання почуття сорому, відповідальності за слова та дії, почуття обов’язку; розуміння внутрішньої моральної чистоти та честі;
- моральний розвиток особистості, піднесення духу, облагородження; формування безкорисливості, орієнтованості особистості на дії заради блага оточуючих; прагнення до добра й справедливості встановлення гуманних відносин зі світом;
- формування віри в добро, любов, у власні потенційні духовні сили та самовдосконалення; розвиток власної активності, спрямованої на інших; розвиток внутрішній свідомості; усвідомлення моральності власних учинків;
- внутрішня краса людини; формування потреби в красі, розуміння прекрасного; розвиток моральної культури; позитивне й оптимістичне ставлення до життя;
- розуміння духовного начала в людині як сенсу існування будь-якої особистості; усвідомлення своєї життєвої місії, призначення, особистісного самовизначення; духовний пошук та прагнення до самовдосконалення; означення майбутнього, цілями та смислами.

Проєкт «Храм людської душі»

Мета проєкту: пошук шляху особистості до себе та з’ясування нею смисложиттєвих цінностей, формування духовно багатої зростаючої особистості, здатної до добродіяння та самовдосконалення.

Завдання проєкту:

● напрацьовувати комунікативні вміння та навички будувати взаємини з оточуючими на основі доброти, сердечності, взаєморозуміння, любові;

● формувати позитивну мотивацію на розвиток духовного світу особистості;

● створювати галерею духовних подвижників на основі опрацьованої духовної та психолого-педагогічної, історичної та науково-популярної літератури;

● розвивати самосвідомість, критичне мислення, естетичні смаки засобами різножанрового мистецтва;

● пізнавати духовне начало в людині як сенс існування будь-якої особистості та основи смисложиттєвих цінностей;

● формувати цілісне бачення світу та ролі людини в ньому.

Команда проєкту (цільові групи), на які спрямовані результати проєкту: діти різних вікових категорій, їхні батьки, педагогічний колектив закладу освіти, представники громадських організацій та об’єднань, усі зацікавлені громадяни.

Очікувані результати:

● духовність як моральна сутність людини;

● потреба в красі, розумінні прекрасного, позитивному й оптимістичному ставленні до життя;

● перевага духовних і моральних інтересів;

● духовне пізнання, самовиховання, самозростання та піднесення;

● розрізнення добра і зла, прекрасного і потворного в житті та мистецтві;

● розуміння сенсу людського життя.

ГРОМАДЯНСЬКІ ЦІННОСТІ

Верховенство права.
Громадянська позиція.
Суверенітет особи (недоторканість, приватність).
Свобода слова і совісті.
Соціальна відповідальність.
Праця.
Рівноправ’я та повага до інших.

Характеристика громадянських цінностей

Верховенство права – фундаментальна цінність, що об’єднує та пронизує всі інші цінності, маючи при цьому свої особливості регулювання відносин між людьми. Жодна людина не повинна бути вищою від закону і ніхто не може бути покараним державою, крім як за порушення закону, і засудженим за порушення закону іншим чином, ніж у порядку, встановленому законом.

Громадянська позиція –інтегрована цінність особи, що включає в себе поняття «позиція» (погляд на те чи інше питання, що визначає характер дій, поведінки), «громадянин» (приналежить до певної території (держави), що має громадянство, сумлінно виконує всі закони держави, підпорядковує особисте «Я» служінню Батьківщині та несе певну відповідальність перед спільнотою), «громадянськість» (характеризує громадянина або особистість саме в дії).

Суверенітет особи (недоторканість, приватність) – сфера життєдіяльності, в якій людина має змогу визначати власне життя й існувати незалежно від інших. Приватність особистого життя, недоторканість особи – цінності, що органічно випливають із сутності демократії. Приватність передбачає гарантії невтручання будь-кого (зокрема й держави) у справи, що не стосуються публічної діяльності людини, у приватну сферу, єдиним господарем якої є сама людина.

Свобода слова – цінність громадянського суспільства, що дає право одній людині або спільноті вільно висловлювати свої ідеї або думки, не боячись помсти, цензури, санкцій (це стосується як одержання інформації, так і можливості людини висловлювати свої думки). Така свобода гарантується конституціями демократичних держав, законами про засоби масової інформації тощо.

Свобода совісті – цінність, значення якої полягає в тому, що демократія дає змогу знаходити й ефективно використовувати форми нормального співіснування громадян, які дотримуються різних релігійних уподобань або ж узагалі є атеїстами. Релігійні вподобання та переконання людини визнаються цариною індивідуального вибору.

Соціальна відповідальність – дотримання особою вимог, обґрунтованих соціальних норм, що вважаються загальновиправданими та сприяють ефективній взаємодії членів суспільства й забезпеченню його сталого розвитку; громадянська позиція людини, її усвідомленість та зрілість робити вибір, готовність брати відповідальність за своє життя без подальшого нарікання на життєві обставини.

Рівноправ’я та повага до інших – міжкультурна взаємодія, відносини між різними народами й етносами на основі визнання їхніх здобутків, прав і свобод. Рівноправ’я покликане зберігати баланс і коректність взаємодії різних представників культур, зважаючи на їхні етнічні, особистісні та загальні інтереси; розуміння необхідності шанобливого ставлення до інших людей, зокрема представників інших етнічних, національних, релігійних, расових груп, соціальних верств населення, а також їхніх поглядів, особливостей та звичаїв.

Праця – одне з основних джерел матеріального та духовного надбання суспільства, головна ознака соціального успіху людини, основа її особистісного розвитку; головне джерело суспільного добробуту.Сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної або розумової енергії та призначені для створення матеріальних і духовних цінностей.

Виховні орієнтири громадянських цінностей:

виховання поваги до Конституції України та законів держави;
формування громадянської (державної), національної та культурної ідентичності;
формування поваги до честі та гідності людини, до прав та свобод людини, здатність їх захищати, поважати цінності демократичного суспільства;
формування електоральної культури;
виховання компетентного та відповідального виборця;
виховання громадянських якостей особистості, активної громадянської позиції;
формування засад толерантності та інклюзивності;
розвиток критичного мислення та медіаграмотності, вміння їх практично застосовувати.

Проєкт «Держава починається з тебе»

Мета проєкту: вивчення процесів створення громадянського суспільства та впровадження демократичних законів людського співжиття, розвиток творчої соціально-активної особистості, громадянина-державотворця і демократа.

Завдання проєкту:

розвивати в учнівської молоді громадянські почуття, активну життєву позицію, здатність до громадських ініціатив та волонтерства;
формувати повагу до честі та гідності особистості, розуміння нею своїх прав, свобод, обов’язків, участі в учнівському самоврядуванні, житті школи та громади;
ознайомлювати з демократією в дії, вивчати роботу органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
поглиблювати знання вихованців з історії української державності й громадянства;
формувати повагу, неухильно дотримуватися конституційних засад та законів держави;
підвищувати соціальну активність, залучати до організації і проведення різноманітних всеукраїнських, регіональних, місцевих проєктів, тренінгів, навчань щодо підвищення громадянської компетентності;
виховувати любов до рідної землі, культури та історії свого народу, бажання працювати задля держави, а за необхідності – захищати її.
формувати активного громадянина та відповідального виборця;
залучати компанії, бізнесові структури, державні та громадські організації до адвокації роботи з учнівською молоддю.

Команда проєкту (цільові групи), на які спрямовані результати проєкту: діти різних вікових категорій, їхні батьки, педагогічний колектив закладу освіти, представники громадських організацій та об’єднань, усі зацікавлені громадяни.

Очікувані результати:

активна участь учнівської молоді в діяльності учнівського самоврядування, громадських рухів, місцевих громадах;
залучення молоді до процесів розроблення й ухвалення рішень та контролю за їх виконанням, підвищення рівня громадянської позиції;
бажання працювати в Україні та для її народу;
уміння знаходити правильні рішення в складних правових ситуаціях й оцінювати їх;
навички ефективного спілкування, участь у житті шкільної громади;
дитяча дипломатія та досвід молодого виборця.

ОСОБИСТІ ЦІННОСТІ

1. Чесність.

2. Відповідальність.

3. Совість.

4. Працелюбність.

5. Ініціативність.

6. Безпека.

7. Здоров’я.

Характеристика особистих цінностей

Чесність – одна з основних граней людських чеснот, якість людини, що відображає одну з найважливіших вимог моральності. Чесність включає правдивість, принциповість, вірність узятим зобов’язанням, відкритість і уникнення обману у відносинах з іншими людьми. Чесна людина завжди викликає повагу та довіру. Найголовніше джерело чесності – це чесність перед самим собою: вміння зізнатися собі у своїх помилках, вміння не обманювати і не виправдовувати себе, звичка оцінювати свої вчинки і дії так само, як і вчинки інших людей. Бути чесним – означає не мати корисливих мотивів, говорити те, що думаєш, та робити те, про що говориш. Чесність – це вміння визнати свою помилку і намагатися не повторювати її знову; бути хорошим, а не лише здаватися таким; розуміти, що відбувається у кожної людини всередині. Лише там, де є чесність, виникають чисті почуття.

Відповідальність– свідоме ставлення особи до вимог суспільної необхідності, обов’язків, соціальних завдань, норм і цінностей, відповідальний підхід до справ, до власних слів і зобов’язань, до свого життя.

Совість – усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством.

Працелюбність – любов та сумлінне ставлення до праці; наполегливість у всьому, що робить людина, задоволення результатами своїх дій; розуміння необхідності й корисності трудових зусиль та їхніх практичних результатів. Розвиток працелюбності має особливе значення для формування успішної та здорової людини.

Ініціативність – характеристика діяльності та поведінки людини, здатність до самостійних дій, прийняття самостійних рішень. Ініціативним особистостям притаманна воля до творчості, креативність, уміння легко виразити свої ідеї та думки, готовність нести особисту відповідальність за їх реалізацію і наслідки.

Безпека – найвища соціальна цінність, стан захищеності особи зокрема та суспільства загалом від ризиків зазнати шкоди. Стан, коли не існує загрози життю, здоров’ю та добробуту людини в процесі різних видів її діяльності, в усіх життєвих обставинах, коли над загрозливими умовами існування переважає захист і попередження загроз.

Здоров’я – стан повного фізичного, духовного й соціального благополуччя.

Виховні орієнтири особистих цінностей:

виховання добра, усвідомлення сили думок, учинків, слів;
пізнання власного внутрішнього світу;
побудова взаємовідносин на досягнення взаєморозуміння;
розвиток уміння висловлювати власні думки;
прагнення до саморозвитку та самовдосконалення;
бажання працювати та допомагати людям;
виховання потреби давати собі раду та позитивно сприймати світ;
створення атмосфери щастя і позитиву;
виховання здатності до наповнення і генерування знань.

Проєкт «У твоїх руках щастя!»

Мета проєкту: розуміння важливості людського щастя та успішного життя в Україні, віра у власні сили, розвиток можливостей працювати над собою, самовдосконалюватися та забезпечувати власне життя.

Завдання проєкту:

продукувати та популяризувати знання про щастя окремої особи, щастя сім’ї та колективу, щасливу Україну;
ознайомлювати із нормами суспільства, сприяти забезпеченню гармонії внутрішнього світу особистості та щасливого життя;
досліджувати феномен людського щастя та виховувати почуття обов'язку, відповідальності за власні дії та слова;
розробити критерії та індикатори щастя, виховувати почуття любові, чесності, порядності;
організовувати та провадити власне щасливе життя, створювати умови для прояву ініціативності, творчості й креативності;
самооцінювати відчуття щастя та сприяти усвідомленню хороших життєвих учинків;
упроваджувати практикуми досягнення задоволення в житті та навчати уникати емоційного виснаження;
проєктувати власне майбутнє та виховувати почуття безпеки і впевненості у завтрашньому дні.

Команда проєкту (цільові групи), на які спрямовані результати проєкту: діти різних вікових категорій, їхні батьки, педагогічний колектив закладу освіти, представники громадських організацій та об’єднань, усі зацікавлені громадяни.

Очікувані результати проєкту:

визнання щастя та розвинуті чисті помисли, чесні дії і щирі почуття та прагнення до щастя;
сформованість почуття бути щасливим, відповідальності за свої слова та вчинки, почуття обов'язку, поваги, допомоги, любові, совісті та вміння жити по совісті;
позитивне мислення та ставлення до себе, оточуючих;
уміння проявляти ініціативу, працювати в команді, висловлювати свою думку;
розвинуте бажання наполегливо працювати над собою та власним саморозвитком, отримувати задоволення від результатів своїх дій.

РОДИННІ ЦІННОСТІ

Сім’я.
Взаємопідтримка.
Довіра.
Чуйність.
Вірність.
Спілкування.
Традиції та звичаї.

Характеристика родинних цінностей

Сім’я – цінність українців, ідеальна модель організації людського життя; соціальна група людей, що складається із чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом; родина, що згуртована дружбою, спільною діяльністю, спільними інтересами. Сім’я – первісний осередок багатогранних людських відносин (господарських, моральних, духовно-психологічних, естетичних, виховних), що передбачають любов, взаємоповагу, взаєморозуміння, взаємовідповідальність, народження і виховання дітей тощо.

Взаємопідтримка – допомога, що надається в сім’ї один одному, взаємно та безкорисливо.

Довіра – упевненість у порядності й доброзичливості іншої сторони, з котрою той, хто довіряє, знаходиться у тих чи інших відносинах, що базуються на його досвіді. Довіра не має потреби у включенні якоїсь дії, якщо ви та протилежна сторона взаємно втягнуті в неї. Рівні довіри, до яких одна сторона може довіряти іншій, вимірюються вірою,чесністю, доброчинністю та компетенцією іншої сторони.

Чуйність – здатність людини тонко відчувати емоційний і душевний стан іншого, вміння допомогти йому. Головне завдання батьків – правильно визначити потреби дитини та знайти шляхи для їх задоволення. Для цього і потрібна чуйність.

Вірність – це не вроджене почуття, а передусім внутрішня позиція індивіда. Виявляється в її оцінному ставленні до власних учинків, взаємин з іншими людьми; характеризується єдністю знань, потребово-мотиваційних утворень, практичних дій, емоційно-вольових факторів; передбачає незмінну відданість конкретній людині або чомусь іншому (поглядам, думкам), взаємодопомогу і взаєморозуміння, внутрішню духовну близькість, довіру, виконання даних зобов’язань, постійність у взаєминах, поглядах, почуттях, прагненнях.

Спілкування– взаємодія двох або більше людей, спрямована на узгодження і об’єднання зусиль з метою налагодження взаємин та досягнення загального результату, що проявляється в обміні інформацією, взаємовпливі, взаєморозумінні.

Традиція–одна з найважливіших родинних цінностей, що робить родину унікальною, не схожою на інші. Це – елементи культури, що передаються від покоління до покоління і зберігаються впродовж тривалого часу. Традиції сприяють покращенню взаємодії між поколіннями, лише потрібно вміло комбінувати традиційне і сучасне. Мудрість народу полягає не тільки в тому, що зберігається шанобливе ставлення молодших до старших, а й у тому, що ставлення старших (батьків, учителів) до дітей – підкреслено дбайливе, ласкаве, уважне.

Виховні орієнтири родинних цінностей:

● формування значущості для особистості цінності моральних чеснот: чуйності, чесності, правдивості, справедливості, гідності, толерантності, милосердя, взаємодопомоги, товариськості, співпереживання, щедрості, поваги;

● розвиток умінь співпрацювати з іншими, формування поваги до членів родини і довіри між ними;

● виховання гуманного ставлення до членів родини (доброзичливість, піклування про молодших і старших членів сім’ї, бажання допомогти слабшим і хворим);

● формування навичок соціальної взаємодії та потреби допомагати іншим;

● забезпечення єдності поколінь, примноження і збереження сімейно-родинних традицій;

● розвиток соціальної і моральної активності.

Проєкт «Намисто роду»

Мета проєкту: розуміння важливості сімейно-родинних цінностей у житті людини, суспільства, виховання сім’янина та підготовка до сімейного життя.

Завдання проєкту:

вивчати сімейно-родинні звичаї, традиції, побут, культурну спадщину свого роду і народу;
створювати центри народної творчості та ремесел, передавати досвід умільців, естафету поколінь, родинних династій;
досліджувати родовід, історичні родинні цінності свого народу;
розвивати поведінкові моделі позитивних соціальних ролей у сім’ї, родині, суспільстві;

формувати соціальну взаємодію, потребу допомагати іншим, здійснювати активну доброчинну діяльність;
протистояти проявам несправедливості, жорстокості, насильства;
брати участь у навчальній та просвітницькій діяльності щодо моделювання рольової поведінки, поваги до старших, демократичних стосунків, доброзичливої атмосфери у сім’ї.

Команда проєкту (цільові групи), на які спрямовані результати проєкту: діти різних вікових категорій, їхні батьки, педагогічний колектив закладу освіти, представники громадських організацій та об’єднань, усі зацікавлені громадяни.

Очікувані результати:

усвідомлення зв’язку поколінь, важливості передачі естафети моральних, соціальних, духовних цінностей;
чуйність, довіра, турботливе ставлення один до одного у сім’ї та родині;
взаємопідтримка, взаємоповага між усіма членами родини, суспільства;
демократизм стосунків, повага до прав дітей та дорослих;
гармонія стосунків між представниками різних поколінь у сім’ї, родині, суспільстві;
спільність інтересів між членами сім’ї, родини, взаєморозуміння між людьми у суспільстві загалом.

ЕКОЛОГІЧНІ ЦІННОСТІ

1. Природа, любов до природи.

2. Краса природи.

3. Екологічна свідомість.

4. Здоровий спосіб життя.

5. Природоохоронна позиція.

6. Безпека життєдіяльності.

7. Cталий розвиток.

Характеристика екологічних цінностей

Природа, любов до природи – вища цінність, що забезпечує смисл людського існування; передбачає турботливе та бережливе ставлення до природи, до всіх живих організмів: тварин, птахів та ін.

Краса природи – це безумовно-цінна об’єктивна форма речей у природі, що передбачає розуміння краси та досконалості природи, її гармонійності, розмаїтості кольорів, форм, звуків, пропорцій тощо.

Екологічна свідомість – має на меті розуміння законів розвитку біосфери,екологічних взаємозв’язків, свідома діяльність людини з організації гармонійного співіснування з природою, що дозволяє передбачати екологічні наслідки поведінки та діяльності в довкіллі з метою уникнення екологічних проблем.

Здоровий спосіб життя – цецінністьздоров’я, розуміння його значущості, вміння вести здоровий спосіб життя, займатися спортом, дотримуватися правил гігієни, уникати шкідливих для здоров'я звичок і вчинків, а також критично мислити, підтримувати добрі стосунки з людьми, запобігати стресам, давати собі раду в різних життєвих ситуаціях тощо.

Природоохоронна позиція – процес активних дій, який характеризується включенням у різні види і форми діяльності, що пов’язані з раціональним вирішенням певної проблеми у сфері екології чи охорони здоров’я, зокрема використовуючи STEM та STEAM-технологій.

Безпека життєдіяльності – захист життя і здоров’я людини, довкілля від небезпечних факторів природного і техногенного характеру.

Сталий розвиток – розуміння сутіцілей сталого розвитку, важливості дотриманнябалансу економічного, соціального та екологічного вимірів людського співжиття та розвитку України.

Виховні орієнтири екологічних цінностей:

розуміння краси природи, її сприйняття, збереження та примноження;
бережливе ставлення до біорізноманіття нашої планети, рідного краю;
збалансоване використання природних ресурсів та їх відновлення, турбота про чисте довкілля, утвердження екологічно-безпечних моделей поведінки, раціонального споживання товарів і послуг, формування цілісної картини світу;
формування навичок здорового способу життя;
включення в активну природоохоронну та здоров’язбережувальну діяльність;
формування життєвих навичок безпечної для життя, здоров’я і довкілля поведінки у повсякденному житті та під час виникнення надзвичайних ситуацій.

Проєкт «Жива планета»

Мета проєкту: розуміння цілей сталого розвитку, виховання небайдужості до екологічних, економічних та соціальних проблем; формування свідомого ставлення до природи, власного здоров’я та здоров’я інших громадян як найвищої соціальної цінності, засад здорового способу життя.

Завдання проєкту:

досліджувати та вивчати актуальні проблеми навколишнього середовища Рівненщини, впроваджувати соціально значущі природоохоронні ініціативи, спрямовані на збереження довкілля, турботу про тварин, птахів тощо;
упровадження науково орієнтованої освіти, мотивація до науки та наукової творчості, сприяння дослідницькій діяльності дітей та учнівської молоді в різних галузях освіти та довкілля;
реалізувати інформаційно-просвітницькі програми, проєкти, івенти щодо збереження здоров’я, формування навичок здорового способу життя;
розбудовувати партнерство закладу освіти з різними державними та недержавними інституціями задля комплексного розв’язання актуальних екологічних проблем регіону, району, громади, активного залучення дітей та їхніх батьків до активної природоохоронної діяльності;
орієнтувати молодь на вибір майбутньої професії у галузі підприємництва, фермерства, бізнесу для розв’язання соціальних, екологічних, економічних проблем.

Команда проєкту (цільові групи), на які спрямовані результати проєкту: діти різних вікових категорій, їхні батьки, педагогічний колектив закладу освіти, представники громадських організацій та об’єднань, усі зацікавлені громадяни.

Очікувані результати:

високий рівень екологічної свідомості, розуміння взаємозв’язку між природними явищами і процесами; усвідомлення відповідальності за наслідки власної життєдіяльності;
дбайливе господарювання та ощадливе та раціональне використання природних багатств, турбота про чистоту довкілля, тварин, птахів рідної землі;
бережливе ставлення до власного здоров’я та здоров’я оточуючих, дотримання здорового способу життя;
готовність до створення та використання в різних галузях народного господарства екологічних, енергозберігаючих технологій тощо.

Список використаної літератури

1. Концепція реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» (рішення Колегії МОН України від 27.10.2016), електронний ресурс https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf

1. Про схвалення Концепції розвитку громадянської освіти в Україні (розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №710-р), електронний ресурс

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/710-2018-%D1%80#Text

1. Про Стратегію національно-патріотичного виховання (Указ Президента України від 18.05.2019 № 286/2019), електронний ресурс https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/286/2019#Text

1. Про затвердження плану заходів на 2019-2022 роки з реалізації Концепції підтримки та сприяння розвитку дитячого громадського руху в Україні (розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.03.2019 №171-р), електронний ресурс

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/171-2019-%D1%80#Text

1. Концепція національно-патріотичного виховання в системі освіти України (наказ Міністерства освіти і науки України від 29.07.2019 № 1038), електронний ресурс https://mon.gov.ua/storage/app/uploads/public/5d5/279/7ca/5d52797ca746c359374718.pdf
2. Національна стратегія розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у новій українській школі (Указ Президента України від 20.05.2020 № 195), електронний ресурс

https://www.president.gov.ua/documents/1952020-33789

1. Про затвердження плану дій щодо реалізації Стратегії національно-патріотичного виховання на 2020-2025 (постанова Кабміну України від 09.10.20 №932), електронний ресурсhttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/932-2020-%D0%BF#Text

1. Програма «Нова українська школа» у поступі до цінностей(наказ Міністерства освіти і науки України від 18.03.2019 № 369), електронний ресурс https://mon.gov.ua/storage/app/uploads/public/5c9/c98/404/5c9c984041430873927435.pdf

1. Програма національного виховання учнівської молоді Рівненщини на 2008 – 2020 роки (розпорядження голови Рівненської облдержадміністрації 09.02.2008 №42 та рішення РОР 29.02.2008 № 695), електронний ресурс https://ror.gov.ua/rishennya-oblasnoyi-radi-5-sklikannya

1. Бех, І. Д. (2014). Гуманістична модель виховання. Методист, 6 (30), 60–66.
2. Бех, І. Д. (2014). Інноваційна виховна технологія : сутнісні положення і шляхи реалізації. Педагогіка і психологія, 1, 12–17.
3. Бех, І. Д., & Чорна, К. І. (2014). Національна ідея в становленні громадянина-патріота України (програмно-виховний контекст). Київ: Національна академія педагогічних наук України, Інститут проблем виховання.
4. Бех, І. Д. (2016). Концепція «Я-центрованого» духовно-розвивального виховання: парадигмальні ознаки. Методист, 7 (5), 64–70.
5. Бех, І. Д. (2016). Виховуємо патріотизм як почуття і цінність. Вихователь-методист дошкільного закладу, 6, 4–8.
6. Бех, І. Д. (2016). Інтерв’ю Патріотизм має бути дієвим. Сучасний підхід до патріотичного виховання. Дошкільне виховання, 8, 2–3.
7. Бех, І. Д. (2018). Особистість на шляху до духовних цінностей. (Монографія). Київ-Чернівці: «Букрек».
8. Бех, І. Д. (2020). Сучасне виховання зростаючої особистості. Методист, 10-11 (107-108), 4 – 117
9. Бех, І. Д., Журба, К. О., Киричок, В. А., Чорна, К. І., Назаренко Г. А., & Шкільна, І. М. (2011). Система патріотичного виховання дітей та учнівської молоді в умовах модернізаційних суспільних змін. (Навчально-методичний посібник). Київ, Педагогічна думка.
10. Вишневский О. (2006). Теоретичні основи сучасної української педагогіки. Посібник для студентів вищих навчальних закладів.Видання друге,доопрацьоване і доповнене. Дрогобич: Коло.
11. Журба, К. О. (2017). Сучасні програми та концепції, орієнтовані на виховання смисложиттєвих цінностей. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді (Кн. 1), 21, 214-226.
12. Журба, К. О. (2017). Формування у підлітків національно-культурної ідентичності у загальноосвітніх навчальних закладах (констатувальний етап дослідження): науково-методичний посібник / авт. кол. за заг. кер. К. О. Журби. – Черкаси: ЧОІПОПП, 2017. – 83с.
13. Журба, К. О. (2018) Смисложиттєві цінності школярів основної і старшої школи: теоретико методичний аспект: монографія – Дніпро: Середняк Т.К, 2018. - 496 с.
14. Зубалій, М. Д., Івашковський, В. В., Остапенко, О. І. Тимчик, М. В., Шаповалов, Б. Б., Діхтярено, З. М., & Білоцерківець, І. П. (2016). Методика військово-патріотичного виховання учнів у позакласній роботі. (Посібник). Київ: Паливода А. В.
15. Сойчук Р.Л. Проблема виховання національного самоствердження в учнівської молоді: сучасний вимір (2017). Innovative processes in education: Collective monograph.− AMEET Sp. zoo, Lodz, Poland, С.199-217
16. Сойчук Р.Л. Технологія проведення тренінгу з виховання національного самоствердження в учнівської молоді (2016), Нова педагогічна думка, 1, С. 96-101
17. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка: Навч. посібник. — К.: ІСДО, 1996. — 288 с.
18. Хаустова В. Є., Омаров Ш. А. Концепція сталого розвитку як парадигма розвитку суспільства (2018). Проблеми економіки № 1 (35), С. 265-273.
19. Чорна, К. І., Журба, К. О., Киричок, В. А., Шкільна, І. М., Роговець, О. В., Маруніна, Г. Г., & Назаренко, Г. А. (2014). Виховання культури гідності дітей та учнівської молоді в позаурочній діяльності загальноосвітніх навчальних закладів. (Методичний посібник). Кіровоград: Імекс-ЛТД. (http://lib.iitta.gov.ua/8825/)
20. Чорна К. І. (2014). Цінності консолідації української нації. «Освіта»: Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик, 44 (5635), 4.
21. Шкільна, І. М. (2016). Використання інноваційних форм та методів виховання моральної самосвідомості старших підлітків у позакласній діяльності. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді (Кн. 2), 20, 315–324.